— Зима — это не так важно!
— А что важно?
— Важно с кем.
Валиуллин Ринат, «Где валяются поцелуи»
кава
Утренний кофе
Утренний кофе, город в тумане…
Дымкой окутан, сверкает и манит…
Как ожерелья россыпи улиц, светятся окна…
Для хорошого ранкового настрою
Для хорошого ранкового настрою
достатньо зробити вибір на користь яскравості.
І коли на тарілці лежать
дві підрум’янені скибки чорного хліба
Мы заварили кофе из стихов
Мы заварили кофе из стихов,
Для привкуса добавили надежды,
А от твоих красивых сладких слов
На вкус стал кофе бесподобно-нежным
Бувають люди із кави
Бувають люди із кави.
І також бувають із чаю.
Відтак (ці)каві існують.
Та поряд них (надзви)чайні.
Існують також (лас)каві.
Їм кава ласує з усім.
Ніч стояла мені на зло
До кави
Хочеш кави з моєї чашки? –
Тут на вінцях ще губ тепло…
Ще парує /але внатяжку –
Ніч стояла мені на зло,
За каву дякую
За каву дякую,
нічого, що вона була гіркою,
Я смак гіркий люблю,
до нього звикла ще тоді,
А погода сьогодні
Вродилась для нас знов дощовою,
І час зупинився,
і тиша в анданте на ноті мінорній «Мі».