Кава — це вірші поетів у стані рідкому,
Кава — це в почуттях замість крапки — кома,
Вона варить каву
Горнятко вулиць вечір сутінками сповнив.
Вона варить каву, осіння, стомлена, сонна…
Кава грає відтінками смаку столикими.
Бариста за фахом,
Художниця за покликанням..Й було відчуття, що диво ось-ось і станеться,
І тіні вечірні з’являлись, мов привид Станіса…
— Чекайте хвилинку, кава ще трошки й звариться…
У ній уся суть, у ній уся мудрість Варіса…
Кава — це вірші поетів у стані рідкому,
Кава — це в почуттях замість крапки — кома,
Людина без кави, мов Курт Кобейн без конверсів..
Кава — це магія,
Кав’ярні — маленькі Гоґвортси..
Ти входиш до неї смиренно, мов грішник до храму,
Просиш, як покаяння, міцного, мов сталь, еспрессо
І дудлиш його до останнього міліграма,
Замість молитви — чорна ранкова месса..
Замість молитви — очі, лагідні і знайомі,
Замість кадила — чашка, замість свічок — цукерки,
Замість хрестів — кориця, турка — замість ікони,
Запах її парфюмів — ніжно-солодко-терпкий..
І висне над головами спокуса, мов меч Дамоклів,
І висне свідомість, наче старий процесор,
І зорі спостерігають нас крізь біноклі,
Вони усе знають ліпше, ніж Ванга та Мессінг..
І світло дарують, далекі такі й молочні…
Шкода, що не можна їх замість вершків у мокко..
А може і можна, якби ми були молодші,
Якби час не вкрив наші душі буденності мохом..
Якби був не Київ, а був би, наприклад, Гоґсмід,
Якби все було, мов у казці дитячій, просто..
Якби я був Гаррі, а ти, ну приміром, Джині,
Якби ми знайшли лампадку з чарівним джином,
Якби всі проблеми зникали велінням щуки,
Якби враз всі війни і катаклізми вщухли…
Ще сотні »якби», що серце шрамують лезом…
Бариста за фахом,
У душі поетеса..
Туман-чародій затягнув щільно небо димкою,
Злива дурна вкрила місто плащем-невидимкою,
Один помах палички — день перевтілився в спомин.
Вона варить каву, осіння, стомлена, сонна..
© Паша Броський
(2 оценок, в среднем: 5,00 из 5)
Загрузка...