У чашку кави на вікні
Скотилось сонце аж до дна,
А зимна ніч у гущу сну
Линула сутіні меди.

Смакує з сутінню мені
І з сонцем кава запашна.
Ще меду сну твого ковтну,
Прийди, я жду. Не заблуди.

Чи спрагла осінь, чи зима,
Повір, цій ночі все одно,
Я обрис твій за кроком крок.
Вгадаю з серденька ривка.

Хай час рахує пульс дарма –
Йому збагнути не дано
В лункому мареві зірок
Цю мить на віддалі ковтка.

За трепет дотику руки,
На вістрі сполоху чуття
Солодка кави густина
Чарує сон тобі й мені.

Між марев зір сердець ривки
Не вгамувати до пуття,
Бо вповні ніч на двох одна
Із сонця бризками на дні.

29.11.2016
© Copyright: Тетяна Чорновіл

Оцените статью: (1 оценок, в среднем: 5,00 из 5)

Загрузка...